Налаштування інтернет-з'єднання - це не така проста робота, як здається на перший погляд. І добре, що є фахівці, які займаються подібною справою. А адже іноді бувають критичні ситуації, коли немає поруч майстрів, і налаштування доводиться робити самостійно.
Що таке шлюз, і де його знайти?
Щоб забезпечити стабільний вихід з існуючої локальної мережі у Всесвітню павутину і використовується шлюз Інтернету. Якщо узагальнити, то це набір апаратного та програмного забезпечення, що працює у злагодженому режимі.
За допомогою цього системного інструменту адміністратор мережі може контролювати витрату інтернет-трафіку, а також обмежувати/додавати доступ до мережі Інтернет користувачам, що входять в локальне співтовариство.
Функції інтернет-шлюзу
Основні функції маршрутизатора не обмежуються тотальним контролем мережевого трафіку. Крім цього, правильна настройка інтернет-шлюз дозволяє: обмежувати доступ до певних ресурсів Мережі; включати/відключати загальний проксі-сервер; відкривати повний доступ до поштових серверів; активувати шейпер як локально, так і вибірково; вести облік трафіку по мережного екрану; працювати з іншими мережевими програмами та утилітами. Крім звичайних, існують спеціалізовані шлюзи, відкривають власникам цілий ряд додаткових функцій: розширена антивірусний захист; вдосконалений детектор мережевих атак Snort; блокіратор конфіденційних даних; повноцінний VPN-сервер, який і буде контролювати шлюз Інтернету.
Принципи роботи шлюзу
Функціонування шлюзу не обмежується яким-небудь спеціальним обладнанням. Його установка може бути виконана на наступних ресурсах:
будь-якій машині, підключеній до локальної мережі; на окремому сервері; на віртуальному (хмари) сервері; в якості дистрибутива на ПК з робочою системою (Windows, Linux та ін). Після первинної розгортки робочих систем шлюз автоматично знаходить і розпізнає всі існуючі інтерфейси, як внутрішні, так і зовнішні. Для довідки: внутрішні інтерфейси встановлюють зв'язок з усіма ПК у внутрішній мережі організації, а зовнішні – налаштовують з'єднання з провайдерами Інтернету та іншими непов'язаними мережами.
На другому етапі йде підключення мережевих інтерфейсів до робочої мережі. Найбільш популярними є DNS, DHPS сервери. Кожен має власні переваги, пов'язані з невеликою економією споживання трафіку і великим набором функцій. І на третьому етапі адміністратором мережі налаштовується політика доступу користувачів і протоколів до локальної та незв'язаної (зовнішньої) мережі. Для цього використовується мережевий екран. Практика показує, що шлюз Інтернету закривається для всіх втручань ззовні, крім використовуваних поштових серверів. Локальна мережа же налаштовується шляхом надання всіх повноважень для користувачів, що знаходяться всередині мережі.
Налаштування шлюзу в системі Linux
З урахуванням того, що Windows за рахунок своєї дорожнечі не користується особливою популярністю, слід приділити увагу тому, як налаштовується інтернет-шлюз на Linux. Зокрема, затребувані такі системи для підприємств малого і середнього бізнесу.
Власне, для створення і забезпечення функціональності шлюзу в системі Linux використовується перевірений метод. Він забезпечує весь комфортний доступ до Інтернету для 3-10 ПК, пов'язаних мережею.
Отже, налаштування здійснюється наступним чином: Необхідно визначити кількість мережевих інтерфейсів (для повноцінної роботи їх повинно бути два – для локальної мережі та Інтернету). Всі подальші дії здійснюються за допомогою командного рядка. Перший крок – налаштування дозволів маршрутизації самого шлюзу, яка правиться за допомогою файлу sysctl.conf (знаходиться в папці etc). Там необхідно внести зміни в рядок net.ipv4.ip_forward=1. Другий крок – налаштування мережевих інтерфейсів, які використовують шлюз Інтернету. Для цього у файлі interfaces, розташованому в папці etc, вносяться наступні правки - iface eth0 inet static, із зазначенням вихідних адрес. Третій крок – активація механізму перетворення мережевих адрес, задіяних у шлюзі, щоб забезпечити нормальний обмін пакетів між користувачами мережі і Інтернетом. Для виконання функції застосовується фаєрвол iptables.
Шлюз – невеликий екскурс
Власне, мережеві шлюзи – це устаткування або ж софт, який займається прив'язкою декількох мереж, що функціонують на різних мережевих протоколах (наприклад, LAN і WLAN). Робота даних маршрутизаторів полягає в перетворенні протоколів для нормального обміну пакетами даних.
Найвідомішим прикладом мережевого шлюзу є роутер, що забезпечує прямий доступ ПК до мережі Інтернет. Природно, на практиці передача даних виглядає дещо складніше, але основні функції виконує все-таки маршрутизатор, за допомогою мережевих служб. А для забезпечення безперебійної роботи великої корпоративної мережі шлюз Інтернету в мережевих підключеннях інтегрується в загальний апаратно-програмний комплекс, що істотно полегшує роботу і доступ в Інтернет без втрати швидкості і якості.