ГАЗ-46: фото, характеристики, історія створення плаваючого автомобіля

91 0 Новини високих технологій

Своєю появою ГАЗ-46 амфібія в якійсь мірі зобов'язана американцям. Адже саме після того, як під час війни на озброєння Червоної Армії надійшли плаваючі американські машини GMC DUKW-353 і Ford GPA, які прибули в СРСР по ленд-лізу, виникла ідея створення вітчизняних аналогів. Але можливість втілити її в життя з'явилася тільки після закінчення війни.

ГАЗ-46: фото, характеристики, історія створення плаваючого автомобіля

Початок важкого шляху

З настанням мирного часу бажання у військових отримати в своє розпорядження радянську амфібію не пропало, причому обидві машини, так само, як і у американців, – велику і малу. Тому «Південмаш» (в той час Дніпропетровський автозавод) почав розробку БАВ ДАЗ-485 – великий автомобіль водоплавний. Замовлення на створення малої машини (відповідно БАВ) отримали москвичі, а саме інститут НАМИ, у якого за плечима вже була маса експериментальних розробок. Причому часу на створення автомобілів відводилось дуже мало. Так, отримавши офіційний замовлення у червні 1948-го, готову машину повинні були представити для випробувань вже до березня 1949 року. Але стислі терміни не бентежили конструкторів інституту, так як, по суті, їм потрібно було розробити і зібрати пару життєздатних зразків, при цьому не сильно турбуючись про складнощі їх постановки на серійне виробництво.


Завдання було прийнято у роботу. З цього моменту почався шлях ГАЗ-46 історія створення якого до самого фіналу супроводжувалася проблемами, конфліктами, інтригами і зруйнованими кар'єрами.

НАМИ-011

Досвідчена машина НАМИ-011 природно, збиралася не з «нуля». У якості вітчизняної основи, від якої були запозичені основні вузли і агрегати, виступив ГАЗ-67 а в кузові без праці можна було розгледіти риси американського водоплавного "Форда".
ГАЗ-46: фото, характеристики, історія створення плаваючого автомобіля
Але з самого початку роботи проект супроводжували постійні труднощі. Насамперед, потрібно було вирішити проблему адаптації сухопутної ходової вітчизняного джипа під водонепроникний корпус майбутньої амфібії.


Додав клопоту і силовий агрегат від ГАЗ-67. Так як по воді машина рухалася дуже повільно, то мотор зустрічним потоком повітря практично не охолоджувався, і це призводило до його швидкого перегріву. Систему охолодження довелося проектувати заново. Та й в цілому специфічність автомобіля вимагала створення нетипових вузлів і агрегатів: гребного гвинта і приводу до нього, водного керма, трюмного насоса. Але конструктори інституту з покладеним на них завданням впоралися майже вклалися у визначені терміни. У квітні 1949 року до проходження випробувань були підготовлені дві амфібії вітчизняного виробництва під маркуванням НАМИ-011.

Навіть в чомусь краще "Форда"

В ході проходження випробувань, спочатку заводських, а потім полігонних, перша радянська водоплавна машина проявила себе непогано. Звичайно, в деяких моментах НАМИ поступався американському аналогу, до того ж позначився і ряд технічних недоліків, які потребують доопрацювання. Однак за швидкісними характеристиками, як на суші, так і на воді, показники вантажопідйомності і маневреності «нуль одинадцятий» зміг перевершити Ford GPA. Усунувши виявлені недоліки і провівши коригувальну доведення машини, МАВ представили для міжвідомчої перевірки. Військова комісія МО СРСР за підсумками випробувань позитивно оцінила амфібію, а в інститут поступило розпорядження готувати НАМИ-011 до постановки на потік. Продовжити роботу над амфібією, а саме налагодити серійний випуск різноманітних машин вже під маркуванням ГАЗ-011 повинен був Горьковський автозавод.


За виконану роботу творці НАМИ-011 були нагороджені Сталінською премією. Здавалося б, все чудово – завдання виконано, переможці «зачують на лаврах», залишилася справа за малим – запустити МАВ у виробництво. Але ось тут і з'явилися «підводні камені» на шляху нового гібрида – машини і човни.

«Головний біль» Газу

Вирішити завдання з випуском НАМИ/ГАЗ-011 стало справжньою проблемою для керівництва Газу. Справа в тому, що у горьковчан до виробництва готувався новий позашляховик ГАЗ-69 причому конструкція вузлів машини дозволяла їх використовувати і для водоплавного шасі (в планах заводчан вже стояв випуск МАВ). Але тут їм раптом нав'язують чужу машину, до того ж ще й зібрану з вузлів ГАЗ-67. А це вимагало повернення до випуску деталей застарілої моделі, що було дуже нераціонально і загальмувало б роботу над новим позашляховиком. До того ж амфібія, виготовлена в інституті, збиралася без урахування необхідних вимог, що закладаються в серійне виробництво. Та й сама конструкція НАМИ-011 була дуже «сирий» і вимагала серйозних доопрацювань, а техдокументація, що супроводжує машини, взагалі нагадувала «художню літературу». Однак, іншого виходу у заводчан, крім як прийняти проект ГАЗ-011 в роботу, не було.

Тактичний хід Липгарта

Машина, створена інститутом, скоріше тягне на роль «саморобки», а тому часу на її доопрацювання потрібно чимало. Розуміючи це, А. А. Липгард – головний конструктор Газу - зі згоди і загальної підтримки директора заводу Р. А. Веденяпина зважився на своєрідний тактичний хід: Р. Вассерман спільно з А. А. Смоліним отримують завдання на створення амфібії під індексом ГАЗ-46 МАВ, базою для якої повинен був стати новий ГАЗ-69 а доробка ГАЗ-011 доручається групі Ст. А. Крещука з конструкторсько-експериментального відділу. Розрахунок Липгарда був простий: Вассерман, будучи висококваліфікованим фахівцем, та до того ж провідним конструктором, розробляють ГАЗ-69 впорається з будівництвом амфібії в короткі терміни, і до початку виробництва будуть готові обидві моделі. Тоді замовник, порівнявши дві версії, звичайно, обере більш досконалий автомобіль ГАЗ-46.

Дві машини – дві проблеми

У 1951 році допрацьована групою Крещука амфібія ГАЗ-011 була представлена комісії Інженерного комітету ВР СРСР для контрольних випробувань. Всупереч очікуванням, машина виявилася непоганою. Конструкторам вдалося зменшити її вагу і при цьому підвищити швидкість ходу на воді, а також поліпшити загальну надійність автомобіля. Словом, військовим машина сподобалася.
ГАЗ-46: фото, характеристики, історія створення плаваючого автомобіля
Але для керівництва Газу склалася важка ситуація: відмовлятися від «нуль одинадцятого», базу якого складав старий ГАЗ-67 і випускати його під час розгортання повноцінного виробництва ГАЗ-69 завод не міг. Починати самостійний випуск ГАЗ-46 коли військові вже готові були поставити «нуль одинадцятий» на озброєння, загрожувало серйозними наслідками. Втім, наслідки все ж настали, і досить скоро

Лист Крещука і його наслідки

Нерішучість керівництва підприємства у визначенні подальших дій була припинена листом, відправленим Ст. А. Крещуком особисто Сталіну, в якому він у всіх подробицях і фарбах розписав сформовану обстановку з амфібіями на заводі. Крім того, не забувши розповісти і про те, в якому стані і з якою документацією НАМИ-011 надійшла на ГАЗ. А також, скільки праці коштувала його групі і особисто йому допрацювати цю машину, за яку несправедливо ким-то була отримана висока нагорода. Реакція на лист послідувала негайно. Постановою Радміну СРСР, Сталінська премія за розробку НАМИ-011 була анульована, а особи, причетні до створення «нуль одинадцятої», покарані. Звичайно, радикальних методів до них не застосовувалося, заходи впливу обмежилися перекладами зі столиці в інші міста на інші підприємства з зниженнями в посаді. М. Воробйов – начальник інженерних військ - був знятий з посади за переведенням у периферійний військовий округ. Заступник міністра МАТП Ст. Гарбузова відправили працювати на ХТЗ головним інженером. Ліпгарт виїхав на УралЗИС звичайним інженером. Керівника Газу, Веденяпина, заслали на ЯАЗ керувати моторним цехом, його місце зайняв П. Лісняк, раніше керівний ХТЗ. Сам же Крещук після кадрових перестановок обійняв посаду заступника головного конструктора і очолив нове бюро, яке повинно було займатися виключно плаваючими автомобілями. Але і у нього кар'єра не склалася. Всі розробки його КБ виявилися безперспективними. У підсумку бюро розформували, а самого Крещука в 1954 році і зовсім звільнили. Але так чи інакше, завдання на виробництво ГАЗ-011 ніхто не відміняв, і заводу довелося його реалізувати у повній мірі. У 1953 році 68 машин були зібрані і поставлені на озброєння в СА. Після чого виробництво «одинадцятого» було закрито, і на конвеєр став так дорого обійшовся багатьом ГАЗ-46.

Конструкція МАВ

Зовні МАВ більше скидався на катер на колесах, ніж на автомобіль. Можливість триматися на поверхні води машині забезпечував сталевий корпус понтонного типу, рама якого була виконана з коробчатого профілю. Всередині він ділився перегородками на три відсіки:
  • Носовий – в якому розташовувалося моторно-трансмісійне відділення.
  • Середній – представляв собою кабіну без дверей для розміщення екіпажу і пасажирів.
  • Кормовий – повністю відводився під багажне відділення.
    ГАЗ-46: фото, характеристики, історія створення плаваючого автомобіля
  • На носі ГАЗ-46 МАВ (амфібія) встановлювався волноотбойник, що представляв собою перекидний щиток, який слід піднімати при входженні машини у воду. Такий екран не дозволяв «заритися» автомобілю носом на хвилю і захищав отвори повітрозабірника системи охолодження і пасажирський відсік від попадання води. Для швартування амфібії між фарами передбачався кнехт, а для рятувального буя – кабестан. На верхній кормової майданчику кріпилося запасне колесо. ГАЗ-46 амфібія оснащувався трансмісією й колісною підвіскою від ГАЗ-69. Силовий агрегат, запозичений у ГАЗ-М20 (більш відомий, як «Перемога»), був зблокований з ручним триступінчатим КПП і двоступеневої «раздаткой». Рух по воді забезпечував трилопатевою гребний гвинт, з'єднаний карданом з роздавальної коробкою. Керування машиною під час плавання здійснювалося водяним кермом. Конструкція коліс ГАЗ-46 МАВ мала відмінною рисою, яка допускала можливість їзди на напівспущених шинах при русі по непевним грунтів і виключала попадання води під покришку. Вся електропроводка, а також розподільник запалювання були повністю водонепроникним. Глушник з вихлопною трубою в ГАЗ-46 виведені на носову майданчик. Тут же розташовувався і отвір заливної горловини бензобака, що дозволяло здійснювати дозаправку машини прямо на воді. Причому паливний фільтр завбачливо встановлений в салоні, це полегшувало обслуговування паливної системи.
    ГАЗ-46: фото, характеристики, історія створення плаваючого автомобіля
    Що стосується впорядкованості кабіни, в цій машині таке поняття відсутнє повністю. Попереду, для водія і старшого (командира), були встановлені два окремих сидіння, ззаду, на суцільний лаві, передбачалося розміщення трьох осіб десанту. Щиток приладів, запозичений у сухопутного «брата» ГАЗ-67 доповнювали тахометр і сигнальна лампа, що спалахують у разі потрапляння води в трюм. Вітрове скло можна було покласти на капот. Для захисту кабіни і знаходяться в ній людей від негоди передбачався непромокаючий тент.

    ГАЗ-46: технічні характеристики

  • Розміри амфібії (мм) – 5070 х 1750 х 2000 (довж. х шир. х вис.).
  • Привід – повний (4х4).
  • Маса – 1850 кг
  • Гранична швидкість на сухому грунті – 90 км/год.
  • Найбільша швидкість під час плавання – 9 км/ч.
  • Потужність мотора – 55 л/с.
  • Робочий об'єм циліндрів – 2120 см куб.
  • Загальний об'єм баків для пального – 90 літрів.
  • Витрата палива на дорозі – 20/100 км.
  • Запас ходу МАВ: по суші – 500 км, по воді – 5 годин.
  • Колісна база – 2300 мм
  • Міжколісне колія – 1450 мм
  • Кліренс – 210 мм
  • Внутрішній радіус повороту – 6 метрів.
  • Підвіска – поздовжня ресорна, доповнена гидроамортизаторами двосторонньої дії.
  • Гальма на всіх колесах колодкові з гідроприводом від педалі. Стоянкове гальмо також колодкового типу, але з механічним, важільним приводом.
    ГАЗ-46: фото, характеристики, історія створення плаваючого автомобіля
  • Таким чином, пристрій ГАЗ-46 характеристики автомобіля, дозволяли перевозити п'ять осіб або вантаж масою до 500 кг. Крім того, була можливість буксирування причепа масою до 850 кг. Справедливості заради варто відзначити, що ГАЗ-46 не сильно відрізнявся від ГАЗ-011. І це не тільки тому що ГАЗ-67 ГАЗ-69 – базові моделі амфібії - схожі між собою. Чимала частина рішень, використовуваних при будівництві НАМИ/ГАЗ-011 були єдино правильними і можливими, а тому їх доводилося використовувати і в «сорок шостому».

    Кінець шляху амфібії

    Плаваючий ГАЗ-46 як правило, ставилося на озброєння окремих батальйонів десанту і полків понтонно-мостовий служби. Частина випускаються амфібій йшла на експорт в соцкраїни. Зважаючи на специфічність машин особливої потреби в них не було, тому випуск МАВ тривав порівняно недовго – близько 5 років, і то невеликими партіями. Таким чином, з моменту переведення виробництва ГАЗ-69 в Ульяновськ, на УАЗ, випуск ГАЗ-46 був повністю припинений. До того часу на озброєння армії вже почали надходити досконаліші плаваючі БРДМ, остаточно витіснили МАВ. Скільки всього з конвеєра ГАЗ зійшло амфібій, точно невідомо, але не більше 650 штук, тому на сьогоднішній день вона стала справжньою рідкістю. Придбати ГАЗ-46 з консервації, а іншу списану військову техніку, практично неможливо. Тому любителям раритетних автомобілів залишається задовольнятися зменшеними копіями давно зняті з виробництва машин.

    ГАЗ-46 (СРСР) – моделі машини

    Так, автомодельная майстерня «Уральський Сокіл» з р. Єкатеринбург добре зарекомендувала себе серед любителів мініатюрних машин. Вона випустила копію ГАЗ-46 (фото представлено нижче). Модель в масштабі 1:43 відрізняється досить високим ступенем достовірності і ретельною деталізацією.
    ГАЗ-46: фото, характеристики, історія створення плаваючого автомобіля
    Крім того, фірма DeAgostini випустила аналогічну модель, що входить в журнальну серію «Автолегенди СССР». Таким чином, у любителів історії автомобілебудування завжди є шанс поставити у себе вдома на полицю хоч маленький і несправжній, але цілком правдоподібний ГАЗ-46 МАВ.